Чому в школі важливо вчити читати, а не вивчати літературу

Чому в школі важливо вчити читати, а не вивчати літературу

Нова парадигма освіти в сучасному інформаційному суспільстві спрямована на формування соціально необхідного рівня читацької компетентності: читати і розуміти прочитане, критично переробляти здобуту інформацію, доповнювати і ефективно використовувати її для життя, професії, самовдосконалення. Читання є базовим компонентом, що характеризує життєдіяльність людини, воно лежить в основі формування всіх компетенцій. Докладно цю тему розкрила Валентина СНЄГІРЬОВА, старший науковий співробітник Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України, кандидат педагогічних наук, у жовтневому номері «Всесвітньої літератури в сучасній школі» (№ 9, 2018)Отримувати анонси про всі авторські розробки можна на нашій сторінці ВСЕСВІТКА –  науково-методичний журнал у Фейсбуці.

У соціумі, культурі існує абсолютна цінність дитячого читання і читання взагалі. На чому ця цінність базується? Найперше, на тому, що читання – це засіб проникнення в культуру, засіб власного розвитку. Читач, занурюючись у книжку, уявляє обставини, в яких опинився герой, ідентифікує себе з цим героєм; думає, як би вчинив на його місці і відчуває сильні почуття; він замислюється. Однак, якщо ми подивимося на сучасні мистецтва, наприклад, на кіно, то побачимо, що глядач також переживає  велику кількість подій, що відбуваються з героєм і викликають найрізноманітніші почуття, але тут є тонкість, тому що занадто мало доводиться додумувати, занадто мало аналізувати контент, пред'явлений у відеоформі. Письмовий же текст передбачає більше особистих і особистісних зусиль. Американський соціолог, фахівець з теорії комунікацій Ніл Постман ще в 1982 р. писав, порівнюючи читання і телебачення, що люди, які бачать безпосередньо відеокартинку на екрані, реагують на неї не аналітично, а емоційно. І саме тут виникає небезпека маніпуляції глядачем, коли, використовуючи певні сюжети, можна керувати емоціями цілої аудиторії.  Тому читання важливе насамперед для розвитку мислення людини.

Повноцінне читання має кілька етапів: 1) етап навчання читання, в якому задіяні діти до 9 років; 2) перехідний період – до 11 років; 3) читання для навчання – з 11 років, коли  сформовано стійку навичку читання. Дослідження учнівського читання якраз базується на цих етапах.

Існують дані міжнародних порівняльних досліджень грамотності читання (основний критерій, який передбачає розуміння змісту прочитаного) четвертокласників  (PIRLS), а також результати  грамотності читання, але вже 15-річних школярів (тестування PISA). Слід зазначити, що такі дослідження проводять кожні три роки, починаючи з 2000. У дослідженні 2015 року взяли участь понад 70 країн.  Україна до 2018 року  не брала участі в моніторингу PISA, і перші результати тестування українських учнів згодом  мають бути доступними. Провідна галузь у цьому році – читання. Читацьку грамотність PISA визначають як здатність людини розуміти та використовувати письмові тексти, розмірковувати про них і займатися читанням для того, щоб досягати своїх цілей, розширювати свої знання і можливості, брати участь у соціальному житті.

Як розв’язується проблема читання на уроках зарубіжної літератури? Аналіз чинних підручників із зарубіжної літератури засвідчив перенасиченість їх інформацією – культурологічною, літературознавчою, біографічною, поданою здебільшого без завдань, тобто з грубим порушенням діяльнісного компонента програми, в готовому, відшліфованому вигляді; чимало завдань до художнього тексту мають узагальнювальний характер, нерідко такі завдання розпочинають аналіз тексту, що порушує процес його природного сприйняття учнем-читачем. 

Нова програма для 10 класу (рівень стандарту) містить твори 22 авторів і пропонує вибрати для вивчення 14 – 17 творів. Кількість навчальних годин – 35. Щоправда, серед пропонованих великих за обсягом творів учитель може вибрати 7.

Незважаючи на це, грамотному читанню потрібно продовжувати навчати навіть у старших класах. Найбільшою  мірою це завдання стосується шкільних літературних курсів. Таке навчання буде успішним, якщо його організовувати з використанням стратегій читання.

Стратегії читання – це група методів, прийомів,  завдань, організованих для повноцінного освоєння змісту тексту. І тут важливо, щоб учні опановували практичні прийоми читання, аналізу та інтерпретації, оскільки саме на практиці  включається мотивація, розвиваються загальнонавчальні й комунікативні вміння. Учитель має здолати межу між тим, що пропонується в програмі, і реальним світом. Він сам повинен вчитися відповідати на виклики сучасності.

Кілька слів про мотивацію. В останні років 20 психологи розвели внутрішню і зовнішню мотивацію. Внутрішня – це коли «я навчаюся, бо мені цікаво», а зовнішня – це «я читаю для того, щоб…». У психології з'явилося поняття «залученість». Йдеться вже не про мотивацію, а про те, чи вдалося педагогу будь-якими доступними засобами захопити дитину читанням. Проблема мотивації сьогодні певною мірою поступається більш технологічним підходам: що треба зробити для того, щоб створити умови, за яких школяр захоче навчатися.

Які стратегії читання, на наш погляд, найбільш прийнятні на уроках літератури? Перш за все – це стратегія «вчитель як читач». Думаю, що кожен з учителів-словесників широко застосовує цю стратегію, не вдаючись, як то кажуть, в деталі. Тим не менш, успішне її використання позначається на наших учнях, і від того, яким читачем був учитель, залежить, чи стали читачами його учні.

Серед методичних прийомів, найбільш ефективних для реалізації чинної програми із зарубіжної літератури в умовах скорочення годин, я б виділила  читання і аналіз (або коментар) ключових епізодів твору. Це класичний прийом, він мотивований не тільки економією навчального часу, урахуванням реальної навчальної ситуації, коли програмовий твір рідко прочитується школярами на момент його вивчення, а й сучасними освітніми технологіями, що дозволяють прочитати художній твір «тут і тепер», залучити його до читацького досвіду учня за допомогою інших мистецтв – кіно, телебачення, живопису, музики. Водночас, жоден з предметних результатів не може бути досягнутий за відсутності самого читання і заміні його переказами короткого змісту, кіноверсіями, коміксами або аналізом художнього твору без знання учнями його тексту, що широко увійшло у вчительську практику.

Покажемо це на прикладі вивчення поеми Гомера «Одіссея» в 10 класі. У вступному слові вчитель зазначить, що поеми Гомера «Іліада» і «Одіссея» займають центральне місце в античній культурі. Культурологи називають ці тексти «Біблією греків», а Платон писав про Гомера: «Поет цей виховав Елладу, і…його варто уважно вивчати, щоб згідно з ним побудувати все своє життя». Ці тези важливо колективно розшифрувати на підсумковому етапі вивчення твору.

В «Одіссеї», що оповідає про пригоди царя Ітаки Одіссея, дія відбувається після завершення Троянської війни. Троя загинула, а переможці-греки перетворили троянців на рабів і роз'їхалися: кожен з грецьких царів поплив Егейським морем у свою країну. Найдовше добирався додому цар Ітаки Одіссей. Сюжет поеми присвячений цим подіям.

Програма пропонує 1 – 2 уривки за вибором учителя. Щоб  проілюструвати характерні особливості античної культури, звернемося безпосередньо до фрагменту пісні 19, події якої підводять читача до завершення поеми. Читанню та коментарю уривка може передувати перегляд фрагмента «Повернення Одіссея» із фільму «Одіссей» (1997 р.). У процесі роботи вчитель демонструє відеоряд, елементи якого представлено у тексті статті, що повністю вміщена у «Всесвітній літературі в сучасній школі» (№ 9, 2018).

Після 10 років мандрів цар Одіссей повернувся на батьківщину, в Ітаку. Він приходить у вигляді старого жебрака й нікому не каже, хто він такий. Відкрився він тільки старій служниці і своєму синові – Телемаху. Чому він так вчинив? На це є причини. По-перше, він був відсутній майже 20 років – 10  років війни і 10 років мандрів, і майже ніхто на Ітаці не вірив, що він ще живий. Крім того, він хоче перевірити, чи вірна йому його дружина – цариця Пенелопа. І, нарешті, оскільки він був відсутній так давно, і ніхто вже не вірив в те, що він живий, в його палаці оселилися і бенкетують так звані женихи – найзнатніші чоловіки Ітаки, які, вважаючи його дружину вдовою, примушують її вибрати собі серед них нового чоловіка. Пенелопа пручається, як може, але зрозуміло, що це опір не може тривати нескінченно.

Опубліковано 2018-10-09 16:34:00

Останні новини

На 22% скоротиться паперова робота для школи. Набула чинності нова інструкція з діловодства

На 22% скоротиться паперова робота для школи. Набула чинності нова інструкція з діловодства

Читати

Мінфін вважає підвищення посадових окладів освітянам передчасним

Мінфін вважає підвищення посадових окладів освітянам передчасним

Читати

Трагедія Вільяма Шекспіра «Гамлет». Коментарі

Трагедія Вільяма Шекспіра «Гамлет». Коментарі

Читати